Ліна Костенко
"Усе моє, все зветься Україна"
"Усе моє, все зветься Україна" Буває, часом сліпну від краси. Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,– оці степи, це небо, ці ліси, усе так гарно, чисто, незрадливо, усе як є – дорога, явори, усе моє, все зветься – Україна. Така краса, висока і нетлінна, що хоч спинись і з Богом говори.
Ліна Костенко – видатна українська поетеса, прозаїк, громадська діячка. Вона народилася 19 березня 1930 року в Ржищеві, а згодом її сім'я переїхала до Києва. Навчалася в Московському літературному інституті імені Горького.
Ліна Костенко – одна з ключових постатей українського шістдесятництва. Її творчість відзначається глибокою філософічністю, патріотизмом і сміливістю. У період радянської цензури її твори забороняли, але вона не піддалася режиму й не вступила в жодні компроміси з владою.
Найвідоміші збірки поезій: «Над берегами вічної ріки», «Неповторність», «Сад нетанучих скульптур». А її історичний роман у віршах «Маруся Чурай» став класикою української літератури.
Ліна Костенко продовжує бути символом непохитної творчої свободи та моральної стійкості.
"Шипшина важко віддає плоди"
Шипшина важко віддає плоди. Вона людей хапає за рукава. Вона кричить: - Людино, підожди! О, підожди, людино, будь ласкава. Не всі, не всі, хоч ягідку облиш! Одна пташина так мене просила! Я ж тут для всіх, а не для тебе лиш. І просто осінь щоб була красива.
